Походження кави

history

Історія

Існує багато легенд і версій відкриття людьми кави як напою, але майже всі вони називають батьківщиною кави Ефіопію. Ще до 1 ст. н.е. мешканці провінції Каффа знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда, у той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими у тваринний жир. Такі енергетичні «палички» були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих та виснажливих походів у пустелі.

Близько 1 ст. н.е. араби через Ємен привезли кавове дерево і почали його вирощувати на своїх землях. Саме араби почали заварювати кавові зерна у окропі та пити цей напій (за іншими версіями це почали робити османи). З арабських країн і прийшло до нас слово кава (араб. qahwa – те, що позбавляє сну).

У єгипетських кав’ярнях розповідали арабську легенду про те, як в Ефіопії один пастух помітив, що кози, які поїли ягід з кавового куща, не сплять, а всю ніч граються та стрибають. Він розповів про це муллі, який вирішив на собі випробувати дію цих ягід, щоб не засинати в мечеті. Дослід пройшов успішно.

Перша в Європі кав’ярня відкрилась в Італії у 1645 році, у Франції в 1657.

Першу кав’ярню у Лондоні в 1652 році відкрив один грек. Ця кав’ярня під назвою «Віргонія» збереглася досі. Англійцям дуже сподобалась кава, і в 1715 у Лондоні нараховувалось понад 3000 кав’ярень. Кав’ярні стали свого роду громадськими установами. Чоловіки різних професій або політичних партій відвідували певні кав’ярні. Наприклад, партія вігів мала свій клуб в кондитерській Кит-Кет (Крістофера Кета). Люди, які шукали якусь людину, питали не адресу цієї людини, а яку він відвідує кав’ярню. Саме там дізнавалися останні новини (тоді газет не було), обговорювали питання політики, літератури, мистецтва. Там давали поради лікарі, адвокати, укладалися торговельні угоди. Жінки до кав’ярень не ходили.

Широке поширення кави як популярного в Європі напою почалось у Відні з 1683 і пов’язане з іменем українського козака, товмача, який в одному з походів потрапив до османського полону, де досконало вивчив османську мову та звичаї — Юрія Кульчицького. Згодом добре опанував угорську, румунську та німецьку мови. Під час облоги османами Відня у ніч 14 серпня 1683 року Кульчицький, за дорученням віденського бургомістра Лібенберґа, вибрався з міста та через османські лінії дістався до табору австрійського головнокомандувача князя Карла Лотаринзького, що йшов на допомогу віденцям. Галичанин передав листа, розповів союзникам про становище в місті та повідомив про план координації бойових дій обложеного міста і військ союзників. 17 серпня він повернувся до міста, а 12 вересня об’єднані сили союзників завдали поразки османській армії та врятували місто, за що Кульчицький був щиро нагороджений віденцями, у тому числі 300 мішками кави з османського обозу. Перебуваючи в Османській імперії, Юрій ознайомився із технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців — почав додавати до кави цукор та молоко. Так з’явилася знаменита віденська кава. Згодом Юрій Кульчицький відкрив у подарованому йому будинку кав’ярню, де продавав філіжанку кави за крейцер. За деякий час напій набув великої популярності серед віденців. Згодом, за сприяння підприємливого українця, в багатьох куточках міста почали діяти схожі заклади, а Юрій Кульчицький очолив цех продавців кави.

+38 050 356 70 73;
+38 067 124 78 09;

e-mail:
kaffeekultur.ua@gmail.com

facebookinsttviter